«Агробіологія» 1961рік. – Деякі проблеми підбору пар в селекції медоносних бджіл. Брат Адам

З перших днів роботи з бджолами дуже захопила проблема виведення порід з допомогою схрещування. Вже на початку сторіччя для схрещування використовувались країнські та італійські бджоли (Карніка та Лігустика). В 1910 році в це були залучені також кіпрські бджоли. Цьому ми зобов’язані, що в 1915 році коли бджоли на всіх пасіках кругом загинули від кліща, на нашій пасіці все було благополучно. В 1920 році вдалося вперше завезти бджіл безпосередньо  з Кіпру. На наступний рік ми вели роботу вже не менше ніж зі 100 сім’ями бджіл, отриманих від схрещування з кіпрськими. В 1930 році випала нагода провести більші по масштабу досліди з чистопородними французькими бджолами різного походження, вони були використані для схрещування. Незабаром по закінчені останньої війни були отримані матки породи Карніка з різних регіонів Австрії, а через декілька років, також з  Словаччини, Боснії, Герцеговини, Чорногорії та Сербії. За минулі після того 10 завезли ще другі породи з Сицилії, Північної Африки, Сирії, Кіпру, Греції, Малої Азії, а не давно і з Піренейського півострова.

Для селекційного схрещування ( тут мова йде тільки про нього) використовуємо два ізольованих точка, та застосовуємо штучне осіменіння. Ми маємо також 520 не великих нуклеусів на три-чотири рамки кожен, в яких  поселяються неплідні матки. В цих нуклеусах проходить також попереднє випробування їх після обльоту.

Селекціонеру починаючи складати план виведення нової (форми) породи, потрібно точно знати, яким матеріалом він володіє, що може дати його поєднання, як самим дешевим та швидким способом досягти цілі. Схрещування та відбір навмання не приводять до бажаного успіху.

Раніше ніж приступити до роботи, потрібно зібрати кращі бджолині сім’ї, випробувати та вивчити їх, провести відбір. Для вірної оцінки порід та зразків необхідні точні порівняння в різних ситуаціях, без цього неминучі помилкові виводи. Які можуть вивести на хибний шлях. В цій роботі обов’язкова діловитість , об’єктивність, інакше від селекції не буде ніякого толку. Переоцінка, так як і недооцінка, тої чи іншої породи  тільки мішає. В послідовній роботі по селекції не має бути місця забобонам та дилетантським видумкам. Господарсько корисні признаки не зв’язані з чорним, сірим чи жовтим забарвленням. Зовнішні признаки та окрас мають значення в селекції тільки як прикмети які показують шлях до цілі.

Чому ми говоримо про схрещування та комбінаційну селекцію? Досвід других областей рослинницької та тваринницької селекції переконує, що майже всі без винятку найбільш цінні досягнення отримані шляхом схрещування або являються  його продуктом. Сьогоднішні  успіхи в усіх галузях сільського господарства по істині були би немислимі без селекції, пов’язаної з гібридизацією. Це і є чарівна паличка, яка дає можливість досягти бажаного. Зрозуміло що бджільництво не може вічно заперечувати господарські вигоди, які відкриває цей метод селекції. Можливо в бджільництві це навіть більше потрібно, чим в любій іншій галузі сільського господарства.

Чисте розведення завжди буде займати важливе місце в бджільництві. Правда, від нього часто очікують більше того, на що дозволяє розраховувати досвід та здоровий глузд. Не варто закривати очі на те , що в плані чистого розведення бджола являє собою особливий випадок. В неї інша спадковість, чим в других сільськогосподарських тварин. Гіркий досвід багатьох невдач в селекції бджіл пов’язаний головним чином з спробами чистого розведення.

Медоносні бджоли особливо мало підходять для чистого розведення. Природний відбір ніде не створив чистих порід, надавши можливість вирішення цієї спокусливої задачі селекціонерам 20 сторіччя.

Чисте розведення як засіб створити високопродуктивні породи в якійсь мірі обмежено в своїх можливостях. Той чи інший бажаний признак вдається отримати лиш поступово. Коли можливе підвищення продуктивності вичерпано, бажані признаки приблизно закріплені. Та за довго як ця мета досягнута, помітне падіння життєздатності.

Хоча чисте розведення представляє необхідний шлях для надійного в любому відношенні покращення медоносних бджіл, одно воно ніяк не може задовільнити вимоги часу. Довге чисте розведення, особливо якщо воно проводиться на недостатньо широкій основі, неухильно приводить до значного зменшення продуктивності.

Тривале лінійне розведення, котре ось вже 40 років застосовується нами для підтримання бакфастовської породи бджіл, показало себе як надійний засіб запобігання впливу інбридингу та упадку продуктивності. Та і цей метод відмовляє, коли стає питання про необхідність різко підвищити продуктивність. Тільки відбір на основі схрещування може в кілька прийомів, а часто і зразу, помітно збільшити її.

Бджоляр, раніше чим він зможе з успіхом почати відбір від нащадків від схрещування, має, проте, позбутись деяких безперечно помилкових поглядів. В німецькій літературі часто-густо читаєш: «Не варто пускати на плем’я помісі. Вже в найближчих генераціях продуктивність падає». Подібні попередження зустрічаються в будь-якому посібнику. В якійсь мірі  вони справедливі, та лиш тоді, коли мова йде про випадкові схрещування. Якщо подумати над цим питанням,  то стане зрозумілим, що ця дуже розповсюджена думка є вірною не для всіх випадків.

Дійсність не вкладається в теоретичні розрахунки та сподівання. Буть це так, комбінаційна селекція була би безуспішною. На щастя, практичний досвід давно спростував розглянуту тут помилкову точку зору. Той же досвід показав, що селекційне схрещування дає нащадків з найкращими господарськими признаками в більшості випадків не в першому поколінні, а в більш пізніх. Далі, як свідчить практика, якщо в нащадках спостерігається сильне розщеплення, то причина цього в тому, що схрещування було невідповідне, породи батьківської пари не відповідали один одному.

Причини такої незвичайної поведінки бджіл в першому схрещуванні самі по собі зрозумілі: гетерозис однаково позначається і на корисних ознаках і на небажаних, зокрема схильності до роїння. Та ця природна риса домінує в даному випадку над всіма признаками, причому ефект першого схрещування внаслідок неконтрольованого парування, маючого місце в бджіл, швидко розсіюється, то і продуктивні якості покращуються.

Коли батьківські пари підбираються вдало, то при взаємній відповідності виробників ніякого розщеплення не трапляється (по крайній мірі в тому сенсі, який ми маємо на увазі). Розуміється, коливання в продуктивності є, деколи навіть і значні, та загальні результати набагато перевищують відповідні показники вихідних порід, взятих для схрещування. Не будь цього, комбінаційна селекція в застосуванні до бджіл не мала би ніякого сенсу.

Не варто обманювати себе, вдається далеко не будь яке схрещування; не все підходить до чого завгодно, неможна діяти по сваволі: породи мають гармонійно доповнювати один одного, мають бути взаємно відповідними. Та як справи в інших областях селекції в рослин та тварин? В даному випадку бджоли не являються виключенням.

Правда в іншому плані вони займають дещо особливе становище. Результати схрещування можуть помітно відрізнятись в залежності від того, яка порода була батьківською, я яка материнською. Результати зворотного схрещування рідко співпадають.

Надійним правилом, виведеним на основі практичного досвіду, являється рекомендація використовувати в якості постачальника трутнів миролюбну породу. В усіх випадках, це безумовно, необхідно. В першому пробному схрещуванні ми завжди використовуємо для отримання трутнів наш власний перевірений матеріал, лиш деколи одночасно або в слід за тим, перевіряються в невеликих дослідах трутні з інших відібраних порід. Трутні дратівливих, злобливих порід ніколи не застосовуються для першого схрещування, якщо тільки пробні досліди не дали для того відповідних підстав.

Вище говорилось, що перше схрещування в більшості з господарської точки зору невигідно в наслідок того, що підвищується рійливість. Бджоляр практик використовує всі переваги, по-перше, гетерозиса в його найбільш повному проявлені, а по-друге, в якійсь мірі і поєднання признаків обох порід, об’єднаних при схрещуванні.

Наш досвід говорить про те, що кращі результати дає схрещування наступних бджолиних порід:

Анатоліка – Бакфаст,

Бакфаст – Карніка або Цекропіка,

Цекропіка – Бакфаст або Карніка.

Деякі комбінації першого схрещування такі як Кіпрські – Бакфаст, Сірійські – Бакфаст, Кавказькі – Бакфаст, займають по результатам перехідне місце: вони відрізняються схильністю до рійливості, але при всьому цьому достатньо продуктивні.

Зазначимо ще і другі комбінації, які по нашим даним в першій генерації не мають всякого господарського значення, але заслуговують уваги для подальшого відбору з застосуванням інбридингу: Французька – Бакфаст, Нігра – Бакфаст, Карніка – Бакфаст.

Тут наведені тільки класичні приклади по кожній групі. Досліди з іншими комбінаціями для відбору не дали гідних уваги результатів.

Одне важливе узагальнення все ж потрібно зробити, особливо в відношенні схрещування в користувацьких цілях. Не всяке схрещування дає бджіл, відповідних для місцевості з різними умовами взятку. Бджоли Цекропіка без сумніву пристосовані до місцевості з різним взятком. Бджоли Цекропіка без сумніву пристосовані до місцевості з ранім взятком.  Бджоли від схрещування з участю Цекропіка виходять з зимівлі сильними, матка починає сіяти не дуже рано, але сім’я  своєчасно набирає силу; вони не так страдають від ноземи, як чиста Карніка; нащадки від першого схрещування стійкі до ноземи, добре пристосовані до пізнього взятку.

Про схрещування з Анатолікою потрібно сказати, що Анатоліка – Бакфаст абсолютно перевершує всі інші комбінації, які коли-небуть досліджувались на нашій пасіці. Є підстави очікувати, що можна отримати ще кращі результати, якщо суворіше відбирати Анатоліку. Особливе господарське значення мають ті обставини, що в звичайні та неблагополучні роки, нащадки від такого схрещування дають задовільний збір меду, а це важливіше, чим всі рекордні медозбори в особливо благополучні роки. Цілком можливо, що в місцевостях з ранім взятком ця комбінація себе не оправдає.

В роботі зі схрещуванням весь час стикаєшся з різними протиріччями та несподіванками.

Лагідна порода, схрещена з лагідною не завжди дає миролюбних  нащадків, але деколи і злобливих, або породу з добре проявленою дратівливістю. Так, від схрещування Кавказянка – Бакфаст, Карніка – Бакфаст або Бакфаст – Карніка виходять злобливі бджоли. Навпаки, Сірійська – Бакфаст відносно лагідні, хоча сірійські бджоли здаються самі злі зі всіх існуючих порід.

Плодовитість маток, це теж признак, який проявляється по-різному, хоча загалом прийнято рахувати, що нащадки від першого схрещування відрізняються високою плодовитістю.

В комбінаціях Карніка – Бакфаст, Карніка – Лігустика, і навіть Карніка – Цекропіка гетерозис не впливає на яйцекладку. Розплід тут більш життєздібний, в засіві маток менше проблем на щільниках, а взагалі помітного збільшення об’єму розплоду в гнізді в першому поколінні немає, воно проявляється лише в більш пізніх генераціях.

Карніка лінії Скленар в цьому відношенні можна рахувати єдиним виключеням в породі Карніка, якщо судити но наших дослідах.

В нащадків від реципрокного схрещування Бакфаст – Карніка, лігустика – Карніка, і особливо Цекропіка – Карніка спостерігається навпаки, підвищена плодовитість.

Можна привести безліч протилежних прикладів та відмінностей, які спостерігаємо при першому схрещуванні.

Всякого роду неочікувані знахідки нами зберігаються та вивчаються в наступних відборах. Тут можуть випливти такі прояви, як особливо проявлена лагідність, а також нове забарвлення, яке у початковій формі не було.

Оцінка порід і досвід зі схрещування являється для нас лише засобом досягнення цілі, а не сама ціль. Одним словом, ми виконуємо схрещування не для того, щоб отримати гетерозис та використати його господарські вигоди, хоча це без сумніву оправдовує себе. Та прояви гетерозиса при всіх умовах-це дещо перехідне, тимчасове; його приходиться знову та знову викликати.

Та призначення комбінаційної селекції, головна ціль нашої роботи-створювати нові цінності,  причому стійкі цінності, а не використовувати тільки одні тимчасові вигоди. Господарські переваги нових комбінацій знову проявляють себе в подальшому схрещуванні, виробленому для отримання гетерозиса, чим продуктивніші основні початкові сім’ї, використані в схрещуванні, тим чіткіший його ефект. Кожна нова комбінація повинна бути  новим великим кроком в перед в справі розведення.

Комбінаційна селекція є справжня селекція. Якщо говорити про бджоли, то в цій області перед нами зовсім недосліджена  цілина. В теоретичному плані проблеми які ми маємо та можливості дуже важливі. Не слід недооцінювати практичних труднощів, але не потрібно переоцінювати і теоретично. Відсутність надії досягнути ідеалів, на що є один шанс з мільйонів, не дає підстави відступати перед труднощами. Зрозуміло, «пряме попадання» малоймовірне, але це не означає, що не можна добитися створення цінної, господарсько-корисної нової комбінації. Досвід показує, що таким чином за короткий проміжок часу можна досягти цінних результатів. Але селекціонер працюючий з підбором пар, повинен знати, чого особливо він добивається. Йому слід уникати помилкових кроків, впевнено отримувати та зберігати господарсько цінні форми. В широкому відборі, та чим ширший тим краще, в інтенсивній селекції ключ до успіху.

Вирішальний засіб комбінаційної селекції, відбір надає в наше розпорядження дві ведучі до досягнення наміченої цілі важливих переваг, яких немає в інших сільськогосподарських тварин . Такими двома важливими, та  экономящими час перевагами служить можливість проводити попередній та послідующий відбір молодих маток: перший – зразу після виходу їх на світ з маточників, а другий – після виходу перших бджіл з засіву молодих маток. Відбір по признакам кольору проводиться, а саме у цих бджіл.

Слід при цьому уникати двох небезпек. Попередній відбір молодих маток потрібно проводити на широкій основі. Мова йде про сотні, а по можливості і про тисячі особин, а інакше надії на успіх не великі. Другою реальною небезпекою являється погоня за зовнішніми признаками і типом окрасу. Мій досвід говорить про те, що це веде тільки до одних розчарувань, нічого доброго не буде.

При інтенсивній селекції, звісно, не можна обмежуватися відбором одних молодих маток. Неменше важливі і трутні, з якими матки облітуються. Тут ми стикаємся в комбінаційній селекції з деякими труднощами, які тим паче часто існують скоріше в уяві, чим на справді. Тут потрібно в більшій мірі покладатись на відбір по окрасу та результат схрещування. Деколи застосовується ручний відбір.  Одна з найбільш багато обіцяючих наших нових комбінацій отримана тільки таким чином.

Комбінаційне розведення необхідне для прогресу бджільництва. Природа чи випадок не зможуть об’єднати багато з порід, або їх підвидів, які походять з віддалених між собою областей або країн, не зможуть об’єднати їх в новому сполученні. Та ми зобов’язані скористатися для цієї цілі підсумками   сто тисяч річного відбору. Завдання сучасних бджолярів – селекціонерів полягає в тому, щоб виявити, зібрати та випробувати найбільш цінні для селекції окремі породи, використати їх найкращі признаки,  поєднуючи їх з допомогою комбінаційної селекції.

Переклад з російської Вальчук Ю.

Оцінка публікації
Оцініть цей допис
[Total: 10 Average: 4.7]
сподобалось - поділіться

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.