Спілці “ГО Бакфаст України” 3 роки!

spilka_buckfast_zboryspilka_buckfast_zbory

    В січні цього року Громадянське об’єднання «Спілка бджолярів Україна Бакфаст» відзначає третю річницю з дня його створення

Головною метою діяльності Організації є об’єднання зусиль зацікавлених учасників (членів) Організації щодо захисту прав та законних інтересів членів Організації, координація діяльності членів Організації з розведення бджіл породи Бакфаст та бджіл місцевої популяції з якими ведеться племінна робота по системі селекції Бакфаст. До цього багато років бджолярі, які познайомились с селекцію бакфаст випробували її методи . Хтось вивчав поведінку бджіл Бакфаст, хтось освоював штучне запліднення, хтось
робив спроби створити облітники, хтось за власний кошт перекладав і друкував книги, та прийшов час об’єднувати, та координувати зусилля.

Пройшло вже три роки, За цей час члени спілки провели три загальні збори, в том числі з участю Європейських колег. Прийняли участь в різноманітних
навчально–практичних заходах , науково-практичні конференціях, семінарах,
форумах, майстер класах в Київській, Харківській, Дніпропетровській, Херсонській, Хмельницькій, Запорізькій, Миколаївський областях. Були запрошені на міжнародні конференції, та прийняли участь , в обміну досвідом по племінній справі, яка базується на принципах селекції Бакфаст, в Азербайджані, Білорусії, Німеччині, Туреччині, Молдові..

Члени спілки займаються популяризацією ідей, основаних на навчаннях Брата Адама (Карла Керле), який винайшов, та зробив доступним в використанні комбінаторний метод селекції, яким користується майже вся Европа, і який ігнорують «вченні» України. Приймають активну участь в підготовці і опрацюванні майбутнього закону «Про Бджільництво», який повинен зробити доступними нові для України знання, нові сучасні підходи до справи, та методи селекції. Приймають участь в інших заходах та діях, які сприяють ефективному формуванню та розвитку галузі бджільництва.

За цей час створено Декілька відокремлених підрозділів Спілки в Харківській, Черкаській, Запорізькій, Кіровоградській, Дніпропетровській областях. Кожен член Спілки має можливість отримати доступ до селекційного матеріалу бджіл селекції Бакфаст, який протестований та вироблений в Україні, за допомогою приватних станцій спарування – штучного осіменіння, об літників.

Для того щоб стати Членом Спілки, потрібно звернутися с заявою до
центрального офісу Спілки, або до керівників відокремлених підрозділів , сплатити вступний та членський внесок, виконувати Статут, приймати активну участь в заходах, які проводяться.

Заява про вступ по силці :
http://www.buckfast.in.ua/%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%
Статут ГО СБУ  Бакфаст  http://tochok.info/applications/core/interface/file/attachment.php?id=55025

Группа ГО СБУ вФейсбук https://www.facebook.com/groups/130697500975129

Відокремлені підрозділи та їх керівники в:

Черкаській обл.- Артем Майстерчук,
Харківській обл.- Роман Труш,
Запорізькій обл. – Сергій Брагін
Кіровоградській обл. -Вадим Василюк,
Дніпропетровській обл. – В’ячеслав Нелипа,
Киїівській обл. – Дмитрий Бондарчук.

З повагою Юрій Вальчук, Сергій Брагін, Геннадій Ізмайлов.

Оцінка публікації
Оцініть цей допис
[Total: 3 Average: 5]
сподобалось - поділіться

«Агробіологія» 1961рік. – Деякі проблеми підбору пар в селекції медоносних бджіл. Брат Адам

З перших днів роботи з бджолами дуже захопила проблема виведення порід з допомогою схрещування. Вже на початку сторіччя для схрещування використовувались країнські та італійські бджоли (Карніка та Лігустика). В 1910 році в це були залучені також кіпрські бджоли. Цьому ми зобов’язані, що в 1915 році коли бджоли на всіх пасіках кругом загинули від кліща, на нашій пасіці все було благополучно. В 1920 році вдалося вперше завезти бджіл безпосередньо  з Кіпру. На наступний рік ми вели роботу вже не менше ніж зі 100 сім’ями бджіл, отриманих від схрещування з кіпрськими. В 1930 році випала нагода провести більші по масштабу досліди з чистопородними французькими бджолами різного походження, вони були використані для схрещування. Незабаром по закінчені останньої війни були отримані матки породи Карніка з різних регіонів Австрії, а через декілька років, також з  Словаччини, Боснії, Герцеговини, Чорногорії та Сербії. За минулі після того 10 завезли ще другі породи з Сицилії, Північної Африки, Сирії, Кіпру, Греції, Малої Азії, а не давно і з Піренейського півострова.

Для селекційного схрещування ( тут мова йде тільки про нього) використовуємо два ізольованих точка, та застосовуємо штучне осіменіння. Ми маємо також 520 не великих нуклеусів на три-чотири рамки кожен, в яких  поселяються неплідні матки. В цих нуклеусах проходить також попереднє випробування їх після обльоту.

Селекціонеру починаючи складати план виведення нової (форми) породи, потрібно точно знати, яким матеріалом він володіє, що може дати його поєднання, як самим дешевим та швидким способом досягти цілі. Схрещування та відбір навмання не приводять до бажаного успіху.

Раніше ніж приступити до роботи, потрібно зібрати кращі бджолині сім’ї, випробувати та вивчити їх, провести відбір. Для вірної оцінки порід та зразків необхідні точні порівняння в різних ситуаціях, без цього неминучі помилкові виводи. Які можуть вивести на хибний шлях. В цій роботі обов’язкова діловитість , об’єктивність, інакше від селекції не буде ніякого толку. Переоцінка, так як і недооцінка, тої чи іншої породи  тільки мішає. В послідовній роботі по селекції не має бути місця забобонам та дилетантським видумкам. Господарсько корисні признаки не зв’язані з чорним, сірим чи жовтим забарвленням. Зовнішні признаки та окрас мають значення в селекції тільки як прикмети які показують шлях до цілі.

Чому ми говоримо про схрещування та комбінаційну селекцію? Досвід других областей рослинницької та тваринницької селекції переконує, що майже всі без винятку найбільш цінні досягнення отримані шляхом схрещування або являються  його продуктом. Сьогоднішні  успіхи в усіх галузях сільського господарства по істині були би немислимі без селекції, пов’язаної з гібридизацією. Це і є чарівна паличка, яка дає можливість досягти бажаного. Зрозуміло що бджільництво не може вічно заперечувати господарські вигоди, які відкриває цей метод селекції. Можливо в бджільництві це навіть більше потрібно, чим в любій іншій галузі сільського господарства.

Чисте розведення завжди буде займати важливе місце в бджільництві. Правда, від нього часто очікують більше того, на що дозволяє розраховувати досвід та здоровий глузд. Не варто закривати очі на те , що в плані чистого розведення бджола являє собою особливий випадок. В неї інша спадковість, чим в других сільськогосподарських тварин. Гіркий досвід багатьох невдач в селекції бджіл пов’язаний головним чином з спробами чистого розведення.

Медоносні бджоли особливо мало підходять для чистого розведення. Природний відбір ніде не створив чистих порід, надавши можливість вирішення цієї спокусливої задачі селекціонерам 20 сторіччя.

Чисте розведення як засіб створити високопродуктивні породи в якійсь мірі обмежено в своїх можливостях. Той чи інший бажаний признак вдається отримати лиш поступово. Коли можливе підвищення продуктивності вичерпано, бажані признаки приблизно закріплені. Та за довго як ця мета досягнута, помітне падіння життєздатності.

Хоча чисте розведення представляє необхідний шлях для надійного в любому відношенні покращення медоносних бджіл, одно воно ніяк не може задовільнити вимоги часу. Довге чисте розведення, особливо якщо воно проводиться на недостатньо широкій основі, неухильно приводить до значного зменшення продуктивності.

Тривале лінійне розведення, котре ось вже 40 років застосовується нами для підтримання бакфастовської породи бджіл, показало себе як надійний засіб запобігання впливу інбридингу та упадку продуктивності. Та і цей метод відмовляє, коли стає питання про необхідність різко підвищити продуктивність. Тільки відбір на основі схрещування може в кілька прийомів, а часто і зразу, помітно збільшити її.

Бджоляр, раніше чим він зможе з успіхом почати відбір від нащадків від схрещування, має, проте, позбутись деяких безперечно помилкових поглядів. В німецькій літературі часто-густо читаєш: «Не варто пускати на плем’я помісі. Вже в найближчих генераціях продуктивність падає». Подібні попередження зустрічаються в будь-якому посібнику. В якійсь мірі  вони справедливі, та лиш тоді, коли мова йде про випадкові схрещування. Якщо подумати над цим питанням,  то стане зрозумілим, що ця дуже розповсюджена думка є вірною не для всіх випадків.

Дійсність не вкладається в теоретичні розрахунки та сподівання. Буть це так, комбінаційна селекція була би безуспішною. На щастя, практичний досвід давно спростував розглянуту тут помилкову точку зору. Той же досвід показав, що селекційне схрещування дає нащадків з найкращими господарськими признаками в більшості випадків не в першому поколінні, а в більш пізніх. Далі, як свідчить практика, якщо в нащадках спостерігається сильне розщеплення, то причина цього в тому, що схрещування було невідповідне, породи батьківської пари не відповідали один одному.

Причини такої незвичайної поведінки бджіл в першому схрещуванні самі по собі зрозумілі: гетерозис однаково позначається і на корисних ознаках і на небажаних, зокрема схильності до роїння. Та ця природна риса домінує в даному випадку над всіма признаками, причому ефект першого схрещування внаслідок неконтрольованого парування, маючого місце в бджіл, швидко розсіюється, то і продуктивні якості покращуються.

Коли батьківські пари підбираються вдало, то при взаємній відповідності виробників ніякого розщеплення не трапляється (по крайній мірі в тому сенсі, який ми маємо на увазі). Розуміється, коливання в продуктивності є, деколи навіть і значні, та загальні результати набагато перевищують відповідні показники вихідних порід, взятих для схрещування. Не будь цього, комбінаційна селекція в застосуванні до бджіл не мала би ніякого сенсу.

Не варто обманювати себе, вдається далеко не будь яке схрещування; не все підходить до чого завгодно, неможна діяти по сваволі: породи мають гармонійно доповнювати один одного, мають бути взаємно відповідними. Та як справи в інших областях селекції в рослин та тварин? В даному випадку бджоли не являються виключенням.

Правда в іншому плані вони займають дещо особливе становище. Результати схрещування можуть помітно відрізнятись в залежності від того, яка порода була батьківською, я яка материнською. Результати зворотного схрещування рідко співпадають.

Надійним правилом, виведеним на основі практичного досвіду, являється рекомендація використовувати в якості постачальника трутнів миролюбну породу. В усіх випадках, це безумовно, необхідно. В першому пробному схрещуванні ми завжди використовуємо для отримання трутнів наш власний перевірений матеріал, лиш деколи одночасно або в слід за тим, перевіряються в невеликих дослідах трутні з інших відібраних порід. Трутні дратівливих, злобливих порід ніколи не застосовуються для першого схрещування, якщо тільки пробні досліди не дали для того відповідних підстав.

Вище говорилось, що перше схрещування в більшості з господарської точки зору невигідно в наслідок того, що підвищується рійливість. Бджоляр практик використовує всі переваги, по-перше, гетерозиса в його найбільш повному проявлені, а по-друге, в якійсь мірі і поєднання признаків обох порід, об’єднаних при схрещуванні.

Наш досвід говорить про те, що кращі результати дає схрещування наступних бджолиних порід:

Анатоліка – Бакфаст,

Бакфаст – Карніка або Цекропіка,

Цекропіка – Бакфаст або Карніка.

Деякі комбінації першого схрещування такі як Кіпрські – Бакфаст, Сірійські – Бакфаст, Кавказькі – Бакфаст, займають по результатам перехідне місце: вони відрізняються схильністю до рійливості, але при всьому цьому достатньо продуктивні.

Зазначимо ще і другі комбінації, які по нашим даним в першій генерації не мають всякого господарського значення, але заслуговують уваги для подальшого відбору з застосуванням інбридингу: Французька – Бакфаст, Нігра – Бакфаст, Карніка – Бакфаст.

Тут наведені тільки класичні приклади по кожній групі. Досліди з іншими комбінаціями для відбору не дали гідних уваги результатів.

Одне важливе узагальнення все ж потрібно зробити, особливо в відношенні схрещування в користувацьких цілях. Не всяке схрещування дає бджіл, відповідних для місцевості з різними умовами взятку. Бджоли Цекропіка без сумніву пристосовані до місцевості з різним взятком. Бджоли Цекропіка без сумніву пристосовані до місцевості з ранім взятком.  Бджоли від схрещування з участю Цекропіка виходять з зимівлі сильними, матка починає сіяти не дуже рано, але сім’я  своєчасно набирає силу; вони не так страдають від ноземи, як чиста Карніка; нащадки від першого схрещування стійкі до ноземи, добре пристосовані до пізнього взятку.

Про схрещування з Анатолікою потрібно сказати, що Анатоліка – Бакфаст абсолютно перевершує всі інші комбінації, які коли-небуть досліджувались на нашій пасіці. Є підстави очікувати, що можна отримати ще кращі результати, якщо суворіше відбирати Анатоліку. Особливе господарське значення мають ті обставини, що в звичайні та неблагополучні роки, нащадки від такого схрещування дають задовільний збір меду, а це важливіше, чим всі рекордні медозбори в особливо благополучні роки. Цілком можливо, що в місцевостях з ранім взятком ця комбінація себе не оправдає.

В роботі зі схрещуванням весь час стикаєшся з різними протиріччями та несподіванками.

Лагідна порода, схрещена з лагідною не завжди дає миролюбних  нащадків, але деколи і злобливих, або породу з добре проявленою дратівливістю. Так, від схрещування Кавказянка – Бакфаст, Карніка – Бакфаст або Бакфаст – Карніка виходять злобливі бджоли. Навпаки, Сірійська – Бакфаст відносно лагідні, хоча сірійські бджоли здаються самі злі зі всіх існуючих порід.

Плодовитість маток, це теж признак, який проявляється по-різному, хоча загалом прийнято рахувати, що нащадки від першого схрещування відрізняються високою плодовитістю.

В комбінаціях Карніка – Бакфаст, Карніка – Лігустика, і навіть Карніка – Цекропіка гетерозис не впливає на яйцекладку. Розплід тут більш життєздібний, в засіві маток менше проблем на щільниках, а взагалі помітного збільшення об’єму розплоду в гнізді в першому поколінні немає, воно проявляється лише в більш пізніх генераціях.

Карніка лінії Скленар в цьому відношенні можна рахувати єдиним виключеням в породі Карніка, якщо судити но наших дослідах.

В нащадків від реципрокного схрещування Бакфаст – Карніка, лігустика – Карніка, і особливо Цекропіка – Карніка спостерігається навпаки, підвищена плодовитість.

Можна привести безліч протилежних прикладів та відмінностей, які спостерігаємо при першому схрещуванні.

Всякого роду неочікувані знахідки нами зберігаються та вивчаються в наступних відборах. Тут можуть випливти такі прояви, як особливо проявлена лагідність, а також нове забарвлення, яке у початковій формі не було.

Оцінка порід і досвід зі схрещування являється для нас лише засобом досягнення цілі, а не сама ціль. Одним словом, ми виконуємо схрещування не для того, щоб отримати гетерозис та використати його господарські вигоди, хоча це без сумніву оправдовує себе. Та прояви гетерозиса при всіх умовах-це дещо перехідне, тимчасове; його приходиться знову та знову викликати.

Та призначення комбінаційної селекції, головна ціль нашої роботи-створювати нові цінності,  причому стійкі цінності, а не використовувати тільки одні тимчасові вигоди. Господарські переваги нових комбінацій знову проявляють себе в подальшому схрещуванні, виробленому для отримання гетерозиса, чим продуктивніші основні початкові сім’ї, використані в схрещуванні, тим чіткіший його ефект. Кожна нова комбінація повинна бути  новим великим кроком в перед в справі розведення.

Комбінаційна селекція є справжня селекція. Якщо говорити про бджоли, то в цій області перед нами зовсім недосліджена  цілина. В теоретичному плані проблеми які ми маємо та можливості дуже важливі. Не слід недооцінювати практичних труднощів, але не потрібно переоцінювати і теоретично. Відсутність надії досягнути ідеалів, на що є один шанс з мільйонів, не дає підстави відступати перед труднощами. Зрозуміло, «пряме попадання» малоймовірне, але це не означає, що не можна добитися створення цінної, господарсько-корисної нової комбінації. Досвід показує, що таким чином за короткий проміжок часу можна досягти цінних результатів. Але селекціонер працюючий з підбором пар, повинен знати, чого особливо він добивається. Йому слід уникати помилкових кроків, впевнено отримувати та зберігати господарсько цінні форми. В широкому відборі, та чим ширший тим краще, в інтенсивній селекції ключ до успіху.

Вирішальний засіб комбінаційної селекції, відбір надає в наше розпорядження дві ведучі до досягнення наміченої цілі важливих переваг, яких немає в інших сільськогосподарських тварин . Такими двома важливими, та  экономящими час перевагами служить можливість проводити попередній та послідующий відбір молодих маток: перший – зразу після виходу їх на світ з маточників, а другий – після виходу перших бджіл з засіву молодих маток. Відбір по признакам кольору проводиться, а саме у цих бджіл.

Слід при цьому уникати двох небезпек. Попередній відбір молодих маток потрібно проводити на широкій основі. Мова йде про сотні, а по можливості і про тисячі особин, а інакше надії на успіх не великі. Другою реальною небезпекою являється погоня за зовнішніми признаками і типом окрасу. Мій досвід говорить про те, що це веде тільки до одних розчарувань, нічого доброго не буде.

При інтенсивній селекції, звісно, не можна обмежуватися відбором одних молодих маток. Неменше важливі і трутні, з якими матки облітуються. Тут ми стикаємся в комбінаційній селекції з деякими труднощами, які тим паче часто існують скоріше в уяві, чим на справді. Тут потрібно в більшій мірі покладатись на відбір по окрасу та результат схрещування. Деколи застосовується ручний відбір.  Одна з найбільш багато обіцяючих наших нових комбінацій отримана тільки таким чином.

Комбінаційне розведення необхідне для прогресу бджільництва. Природа чи випадок не зможуть об’єднати багато з порід, або їх підвидів, які походять з віддалених між собою областей або країн, не зможуть об’єднати їх в новому сполученні. Та ми зобов’язані скористатися для цієї цілі підсумками   сто тисяч річного відбору. Завдання сучасних бджолярів – селекціонерів полягає в тому, щоб виявити, зібрати та випробувати найбільш цінні для селекції окремі породи, використати їх найкращі признаки,  поєднуючи їх з допомогою комбінаційної селекції.

Переклад з російської Вальчук Ю.

Оцінка публікації
Оцініть цей допис
[Total: 10 Average: 4.7]
сподобалось - поділіться

Шість локусів впливають на пороги завдань для гігієнічної поведінки у медоносних бджіл (Apis mellifera)

заморожування розплоду тест на гігієну

PETER R. OXLEY,* MARLA SPIVAK† and BENJAMIN P. OLDROYD* *Behaviour and Genetics of Social Insects Laboratory, School of Biological Sciences, University of Sydney, Sydney, NSW 2006, Australia, †Department of Entomology, University of Minnesota, Minneapolis, MN 55108, USA

Анотація

Гігієнічна поведінка медоносних бджіл забезпечує колоніям захист від багатьох збудників хвороб
і є важливою модельною системою генетики складної поведінки. Гігієнічна поведінка складається з двох компонентів – пошук хворої лялечки, і подальше видаленням вмісту комірки – кожен з яких, як вважається, незалежно модулюється кількома локусами, від середнього до великого ефекту. На генетичну схильність робочої особини до занять гігієнічними завданнями впливає інтенсивність стимулу.

Генетичні різноманіття в колоніях призводить до спеціалізації завдань серед робочих особин, які виконують більшість завдань в гнізді. Ми виділяємо три кількісні риси локусів, які впливають на ймовірність того, що робочі особини будуть займатися гігієнічною поведінкою і становлять до 30% фенотипічної мінливості в гігієнічній поведінці колонії. Крім того, ми ідентифікуємо два локуси, які впливають на ймовірність того, що бджола виконуватиме лише поведінку відкривання комірки та один локус, який впливає на поведінку видалення її вмісту. Ми повідомляємо про перші гени-кандидати, пов’язані із залученням до гігієнічних засобів поведінку, включаючи чотири гени, що беруть участь у сприйнятті запахів (нюху), навчанні та соціальній поведінці та один ген, що бере участь у циркадних рухах.

Ці гени дозволять дати молекулярні характеристики цієї відмінної поведінкової стійкості до хвороб, а також надають можливість для поширення цієї комерційно значущої риси.

Вступ

Роль генотипу в модуляції поведінки залишаються суперечливими. Всередині колонії гени можуть відігравати певну роль у розподілі праці серед індивідів: наприклад, було показано, що ген AmFor впливає на вік, з якого робочі особини починають годувати личинок, кілька кількісних локусів ознак (QTL) що модулюють годування личинок та оборонну поведінку.

Проте наше розуміння молекулярних механізмів, які впливають на ймовірність індивіда залучатися до певної поведінки та механізмів які дозволяють виконувати таку поведінку, здебільшого продовжують залишатися невідкритими.

Гігієнічна поведінка – це поведінкова реакція працівників медоносної бджоли (Apis mellifera) на зараження розплоду в межах їх колонії. Він розвинувся як загальний механізм стійкості до хвороб розплоду і забезпечує значну стійкість до ряду збудників хвороб, включаючи аскосфероз (Ascosphaera apis), бактерії американського гнильця (Paenibacillus), кліща Varroa.

Гігієнічна поведінка складається з виявлення робочою бджолою наявності зараженої личинки або лялечки, “відкривання” воскової кришки комірки, якщо комірка запечатана, та видалення хворої особини.

Зазвичай оцінюється гігієнічна поведінка колоній по швидкості, з якою колонія видаляє мертвих лялечок, які були навмисно вбиті за допомогою голок (Spivak & Downey 1998) або заморожуванням (Spivak & Reuter 1998c). Оцінена таким чином, гігієнічна поведінка на рівні колоній має високу спадковість, тому легко виділити штами, які мають високий рівень гігієнічної поведінки в колоніях та економічно значну стійкість до хвороб.

Однак мінливість гігієнічних показників, що виникають із факторів навколишнього середовища вимагає, щоб оцінка колонії базувалася на декількох оцінках. Ця вимога збільшує час і вартість оцінювання та зменшує ймовірність появи селекціонерів бджіл, що оцінюють гігієнічну поведінку в своїх колоніях. Таким чином, ідентифікація локусів гігієнічної поведінки забезпечить не тільки нові уявлення про те, як може призвести генетична мінливість мінливість складної поведінки, але також дозволила б розробити відбір маркерів важливих ознак.

Порогова модель відповіді розподілу завдань дозволяє припустити, що розподіл гігієнічних завдань є результатом відмінності генетичних схильностей до виконання кожного із завдань у кожної бджоли. Якщо первинна різниця між робочими особинами – їхня схильність до ініціативи гігієнічної поведінки (та ймовірності) ініціювання розгризання кришечки комірки чи видалення лялечки, то, швидше за все, ця різниця пов’язана з генами, що беруть участь у ініціації завдань: гени, які підвищують чутливість бджоли до відповідних подразників (таких як запах, що виділяється завмерлим розплодом). Ці гени можуть кодувати білки які взаємодіють безпосередньо зі стимулом (наприклад, рецептори запаху і білки, що зв’язують запах).

Інші ймовірні кандидати – це гени, які впливають на взаємодію робочої особини з іншими бджолами або впливають на навчання та пам’ять. Доказано, що октопамін необхідний для формування нюхової пам’яті, і вивільняється у більших кількостях у мозок «швидких» гігієнічних бджіл, ніж у «повільних» гігієнічні бджіл, коли їх стимулюють відповідним запахом.

Використання єдиної гібридної матки було зворотно схрещено з «гігієнічним» трутнем, що призвело до сегрегації алелів пов’язаних з гігієнічною поведінкою серед окремих робочих особин. Ці робочі особини можуть бути оцінені по своїй реакції на мертвий розплод.

Ця конструкція має основні переваги в тому, що велика кількість робочих бджіл може бути фенотипована в межах однієї колонії одночасно, і дозволяє ідентифікувати QTL (локус кількісних ознак) не тільки загальної гігієнічної поведінки, а також QTL для завдань розпечатування та видалення лялечки.

У цьому дослідженні ми намагаємось підтвердити існування QTL, які впливають на схильність робочих особин до заняття гігієнічною поведінкою, заснованою на поведінці окремих працівників, а не поведінки цілої колонії. Ми також намагаємось визначити місце положення QTL в геномі медоносних бджіл.

Матеріали та методи.

Гігієнічні матки та трутні були отримані з Програми селекції університету Міннесоти. Створена в 1993 році, ця програма швидко розвивалася шляхом повторного відбору.

Гібридну матку (дочка “швидкої” гігієнічної матки, що інсемінована трутнем з «повільної» гігієнічної колонії) – штучно осіменіли спермою одного трутня з «швидкої» гігієнічної колонії. Колонія, що розпечатає та видалить з 200 комірок вбитого заморожуванням увесь мертвий розплід через 48 год. мають «швидку» гігієнічну поведінку., тоді як колонії «повільної» гігієнічної поведінки не видаляють весь заморожений розплід через тиждень.

Через двадцять один день після осіменіння гібридної матки дві рамки вийняли і інкубували (34, 50% RH). Окремо позначили 500 робочих особин на 1-2 день за допомогою поєднання фарб на животі та нумерованих міток на грудній клітці. Позначені робочі особини були введені в оглядовий вулик, з генотипічно «повільною» гігієнічною маткою та робочими бджолами. Приблизно половину введених бджіл не прийняли, тому ще 250 особин було позначено наступним чином і повторно введено до колонії.

Через п’ятнадцять днів після введення робочих бджіл підставили рамку з вбитим заморожуванням розплодом. Заморожений розплід замінювали щодня о 09:00 та 17:00 год. протягом 8 днів.

Щоб звести до мінімуму кількість гігієнічних дій, які залишилися без уваги, розплід, що завмирав розміщувався лише на стороні оберненій до камери відеозапису. Робоча поведінка всіх бджіл на ділянці замороженого розплоду та сусідньої рамки фіксувалася 24 год на добу на протязі 8 днів.

Відеозаписи переглядали на 15-дюймовому телевізійному моніторі, поведінку окремих робочих бджіл відмічали окремо. Кожну помічену робочу бджолу, яка була присутня на вбитому розплоді спостерігали за ознаками розпечатування (розгризання воскової кришечки), виймання (фізичне витягування лялечки), прибирання/обстеження комірки (розміщення її голови, тіла всередині комірки.

Для кожного екземпляру гігієнічної поведінки – було записано час витрачений на виконання завдання: від 1 (короткий) до 5 (> 30 с). Через 8 днів після початку спостережень, всіх помічених робочих особин вилучили з вулика і законсервовано у 99% етанолі.

Дані спостережень було отримано для 431 робочої бджоли, для яких сумарно відстежено за виконанням гігієнічних завдань 2991 раз. Через смерть робочих особин, що настала від фуражування чи інших невідомих обставин лише 149 бджіл було успішно відібрано для генотипування та використано в аналізі QTL.

заморожування розплоду тест на гігієну
заморожування розплоду тест на гігієну

Аналіз даних

Для кожної відібраної робочої особини було розроблено фенотипічний бал за загальну гігієнічну поведінку. Кожний епізод реакції на гігієнічну поведінку множили на тривалість діяльності, щоб дати зважену оцінку, що вказує на загальний час, витрачений на виконання гігієнічної поведінки.

Ці зважені бали потім підсумовували для кожної робочої особини, щоб дати загальну гігієнічну оцінку. Окремі компоненти гігієнічної поведінки (розпечатування комірки та видалення лялечки) – також були зважені і підлягали незалежному аналізу. При генетичному аналізі було розглянуто лише робочі особини які виконували гігієнічну поведінку більше шести разів.

Екстракція та генотипування ДНК

Протягом екстракції та генотипування ДНК із відібраних 149 робочих особин було генотиповано в 437 мікросупутникових локусах, розподілених по всіх хромосомах. Для всіх 149-и відібраних особин виконано інтервальне картографування окремих компонентів – за допомогою Map-Manager QTX, з функцією відображення Косамбі. Були побудовані карти зв’язків за допомогою мікросупутникових позицій.

Результати

Всього спостерігалось 431 мічені робочі особини протягом 8 днів. З цих 164 (38%) жодного разу не спостерігали за гігієнічною діяльністю, а 22 (5%) займалися гігієнічною поведінкою в середньому більше п’яти разів на день.

Розподіл завдань був мінімальним серед 102 особин, які виконували гігієнічні завдання шість і більше разів за весь період спостереження, лише дев’ять особин (9%) були задіяні виключно відкриванням комірки або вилученням личинки.

Усі рівні гігієнічної поведінки, що спостерігалися, були представлені у робочих особин, що було генотиповано.

Обговорення

Ми визначили три QTL, які впливають на схильність робочої бджоли до гігієнічної поведінки, а також три суттєві QTL, які впливають на завдання розділення серед гігієнічних бджіл. Ці результати надають докази існування генетичних локусів відповідальний за зміну порогових рівнів серед особин, а також припускають існування локусів, що впливати на окремі компоненти в межах складної поведінки.

Об’єднано один значний (Hyg1) і два сугестивні QTL (попередньо названі Hyg2 та Hyg3) щодо гігієнічної поведінки, як вважають, пояснюють 30% фенотипічної дисперсія для загальної гігієнічної поведінки в нашому картографування колонії.

Ефект QTL, ймовірно, був завищеним в попередніх дослідженнях. Тим не менш, ця оцінка дає верхню межу поясненої дисперсії. Спадковість гігієнічної поведінки є 0.6, що вказує на те, що наші QTL складають щонайменше половину половини генетичної дисперсії, що як правило, спостерігається у популяціях.

Генетична дисперсія, ймовірно, пояснюється невиявленим QTL, що мають малий ефект і, можливо, на фактори не розкриті цим дослідженням. Отримані дані забезпечують подальшу підтримку багатоцільової моделі гігієнічної поведінки.

Велика різниця в загальних гігієнічних характеристиках серед окремих робочих особин, а також значне розмежування виконання завдань серед генотипів, узгоджується з пороговою моделлю задачі видалення (Beshers & Fewell 2001; Oldroyd & Thompson 2007) та генетичній основі для варіації в порозі відгуку бджіл (Calderone & Page 1991; Джонс та ін. 2004).

Ми вважаємо, що ймовірність того, що робоча особина буде виконувати або розпечатування комірки, або видалення личинки визначається генетично, а впливає поріг QTL. Тому там надмірна кількість стимулів (або недостатня кількість робочих особин), поріг для усунення буде перевищено у більшості робочих особин. Тільки тоді, коли буде достатньо велика кількість робочих бджіл (або низький стимул) буде виникати розділення завдань (як це спостерігається в Arathi & Spivak 2001).

Розподіл балів гігієнічної поведінки і загальна відсутність розподілу завдань між поведінкою розпечатування та усуненням серед окремих бджіл відповідає спостереженням поведінки робочих особин, коли генетично гігієнічні бджоли є меншістю населення колонії (Arathi & Spivak 2001).

Висновки

У цьому дослідженні було використано зв’язок на основі мікросупутника карти медоносної бджоли для виявлення QTL, які впливають на ймовірність того, що робочі особини будуть займатися гігієнічною поведінкою. Ідентифіковані QTL надають додаткове підтвердження багатогенного характеру гігієнічної поведінки.

Тим не менш, ми також показали, що кожна складова гігієнічної поведінки регулюється деякими незалежними генетичними локусами. Тому гігієнічна поведінка залишається чудовою модельною системою для вдосконалення нашого розуміння поведінкової генетики.

Автори хотіли б подякувати членам Лабораторії поведінки та генетики соціальних комах за їх пропозиції у вдосконаленні цього дослідження. Ця робота була профінансована грантовою програмою Австралійської наукової ради

За матеріалами сайта bee-ua.org

Оцінка публікації
Оцініть цей допис
[Total: 2 Average: 5]
сподобалось - поділіться

Пол Юнгельс. Оцінка сімей (маток).

Життєздатність бджіл

Пояснення.

З генетичної точки зору, в ідеалі хотілося б бути в змозі провести зв’язок кожної сім’ї  між зараженням одним або декількома захворюваннями і  низькою життєздатностю бджолиних сімей . На практиці ці дві функції в значній мірі пов’язані між собою. Встановлено, що бджоли з низькою життєздатністью – страждають від хвороб під час критичних фаз річного розвитку. Так, наприклад, навесні коли зимувалі бджоли змінюються молодими. Також під час літнього нарощування, бувають ознаки підвищеної схильності до вірусних захворювань (повільний або гострий вірусний параліч). Як правило, це втрата життєздатності може бути розпізнана за допомогою раптового падіння сили сімей між весняним взятком та літнім. З причин поки невідомих, є ймовірно, цілий ряд взаємозалежних чинників, які  варто більш ретельно дослідити.

В даний час відомо, що необроблені сім’ї, дуже мало, або взагалі просідають не від самого кліща, а від вірусних хвороб які він переносить. Продовжити читання “Пол Юнгельс. Оцінка сімей (маток).”

Оцінка публікації
Оцініть цей допис
[Total: 5 Average: 5]
сподобалось - поділіться

Генеалогическая схема медоносных пчел

Из-за партеногенеза генеалогическая схема медоносных пчел существенно отличается генеалогических схем других форм жизни. Обычно у животных у каждого индивидуума есть два родителя, четыре прародителя (дедушки и бабушки) , восемь родителей в третьем поколении, шестнадцать – в четвертом поколении и так далее, то есть всегда удваивается количество непосредственных родителей.

Брат Адам – Бакфаст селекция и генетика (книга 1)

В случае с медоносными пчелами у трутня есть только один родитель – мать, два прародителя, трое родителей в третьем поколении и только пять в четвертом поколении. У маток и рабочих пчел есть по два родителя, но только три прародителя, пять родителей в третьем поколении и восемь родителей в четвертом поколении, то есть только половина по сравнению с обычным правилом. Но у трутня нет даже половины обычного числа родителей в четвертом поколении. Из этого следует, что генеалогическая схема медоносных пчел существенно отличается от генеалогических схем других форм жизни. Мало того, что генеалогические схемы обоих полов отличаются по числу предков, так у трутня к тому же нет ни отца, ни сыновей; у него есть только прародитель мужского пола (дедушка) и внуки мужского пола. В дополнение к этому, генеалогическая схема медоносных пчел становится еще более сложной из-за многократного спаривания. Но отложив это в сторону на данный момент, мы можем увидеть с помощью небольших арифметических расчетов, насколько  генеалогическая схема медоносных пчел отличается то обычной родословной.

Продовжити читання “Генеалогическая схема медоносных пчел”

Оцінка публікації
Оцініть цей допис
[Total: 2 Average: 5]
сподобалось - поділіться